Куплет 1
Нас шестеро було — міцне сузір'я,
Одне коріння, спільне подвір'я.
Він був у ньому — наш сміх і спокій,
Тридцять сім літ та всесвіт глибокий.
Він захищав нас словом і плечем,
А серце гріло лагідним вогнем.
Був нашим сонцем, що світить здаля,
Любив життя, так щиро, до кінця.
Приспів
Він був світлом для багатьох,
Він бачив диво, що творив Бог.
І десь там, високо, серед хмар,
Стоїть воїн — небесний дар.
З доброю усмішкою, з кавою в руках,
Голуби кружляють у його снах.
І пише нам ніжно крізь сонячну просинь:
«Ранок… Мої рідні. Я поруч.»
Куплет 2
Він міг розмову спинити вмить,
Бо бачив, як сонце в калюжі блищить
Коней, собак, котів, голубів —
Він вчив нас щиро усе це любити.
Його доброта не мала межі,
Він у житті йшов тільки вперед.
Та навіть там, у самому пеклі,
він залишався світлом небесним.
Приспів
Він був світлом для багатьох,
Він бачив диво, що творив Бог.
І десь там, високо, серед хмар,
Стоїть воїн — небесний дар.
З доброю усмішкою, з кавою в руках,
Голуби кружляють у його снах.
І пише нам ніжно крізь сонячну просинь:
«Ранок… Мої рідні. Я поруч.»
Бридж
Ми не кажемо «прощай», ми кажем «дякуємо»,
У променях світла тебе відшукаємо.
Ти став ангелом, нашим щитом,
Твій спокій накрив нас крилом.
Євгенчику, воїне, світла душа,
Твоя любов тече в нас, з нами щодня.
Приспів
Ти був світлом для багатьох,
Ти бачив диво, що творив Бог.
І десь там, високо, серед хмар,
Стоїть воїн — небесний дар.
З доброю усмішкою, з кавою в руках,
Голуби кружляють у твоїх снах.
І пишеш нам ніжно крізь сонячну просинь:
«Ранок… Мої рідні. Я поруч.»